Квартира в іпотеку , частина 2
До речі, трохи докладніше про іпотечний кредит. Так, Іпотечним центром для купівлі квартири було надано 247 512 грн. На момент розлучення подружжя вже повернуло 39 400 грн 90 коп. Крім того, банк надав пільгу в розмірі 57 208 грн., так як в сім'ї з'явилися діти (і навіть видав про це довідку). Таким чином, до часу подачі позову залишалося повернути лише 150 903 грн 10 коп. У жовтні 2011 року Іпотечний центр висловив згоду з тим, щоб передати зобов'язання за договором з громадянина Б. на громадянку А. Відповідно, це і було зроблено.
Суд підрахував частку відповідача в спільному майні і прийшов до висновку, що вона складає трохи більше трьох відсотків. Ця сума настільки незначна, що неможливо виділити її натурою. Отже, єдиний вихід зі сформованої ситуації - віддати частку відповідача у вигляді грошової компенсації.
Уточнимо, що таке можливо лише за згодою особи, якій виплачується компенсація: про це свідчить 71 стаття СКУ. Втім, громадянин Б. ніяк не висловив своєї незгоди. Так що суд вирішив задовольнити вимоги позивачки.
У результаті, право власності на квартиру було визнано за громадянкою А., відповідачу вона виплатила вартість його внеску в купівлю квартири, право власності на квартиру громадянина Б. було припинено. Все мирно і спокійно, ніяких ексцесів і неприємних несподіванок.
Якщо домовитися не виходить
На жаль, описаний вище випадок - практично ідеальний. Тому що набагато частіше колишнє подружжя не здатне домовитися. Наведемо для прикладу ще одну типову справу, яка розглядалася в районному суді Хмельницької області.
У 2006 році громадянка Г. та громадянин В. вступили в шлюб. П'ять років потому вони купили квартиру, скориставшись програмою іпотечного кредитування. Квартира була оформлена на громадянина В., а його дружина просто дала згоду на купівлю. Громадянка Г., а також їх малолітня дочка проживали в цій квартирі. У 2008 році громадянин В. ініціював шлюборозлучний процес. Після того, як було отримано рішення суду, громадянин В. став перешкоджати проживанню в квартирі громадянки Г. та дитини. Як він стверджував, право власності на квартиру належить йому. Подібним чином, він перешкоджав спробам громадянки Г. допомогти з рештою виплат по іпотеці.
Їй не залишалося іншого, як звернутися з позовом до суду. У заяві вона просила визнати її право власності на частину квартири.
Втім, громадянин В. позов не визнав. Більш того, він повідомив суду, що, хоча з точки зору закону, вони були в шлюбі до 2008 року, фактично шлюбні відносини не були дійсними значно довше. Так, з 2002 року відповідач жив окремо і платив аліменти на дитину. Також він надав докази того, що квартира була куплена на його кошти, частина яких була надана його батьками. Враховуючи, що всі виплати по кредиту він сплачував самостійно, а також те, що фактично подружжя не проживало разом на момент купівлі, громадянин В. вважав себе власником квартири і, що закономірно, просив відмовити в позові.
Представник банку, в іпотеці якого знаходилася квартира, підтримав позицію відповідача. Він вказав, що кредит не погашено, але позивачка не зверталася до банку з проханням перевести частину боргу на неї. Так що підстав вважати себе власницею хоча б частини квартири позивачка не мала.
У свою чергу, громадянка Г. не змогла надати доказів того, що вкладала якісь кошти в оплату кредиту. Знову ж таки, в банк вона дійсно не звернулася. Тому суд, зваживши всі обставини, вирішив відмовити їй в позові.
Насправді, до часу повного погашення кредиту досить складно вказати, який конкретно внесок кожного з членів подружжя окремо. Крім того, перш ніж порушувати питання про визнання права власності на квартиру, потрібно внести зміни в договір кредитування. Це нескладно, навіть якщо врахувати, що зміни можуть бути внесені лише за згодою всіх сторін договору: ні банк, ні громадянин В. не заперечували проти внесення змін. Загалом, громадянка Г. дійсно повела себе не особливо обачно, що спричинило за собою такі неприємні для неї наслідки.
Як можна розділити іпотечну квартиру
В цілому, існує три найбільш поширені схеми поділу іпотечного боргу. Перший - розділити борг, що залишився навпіл (або в іншій пропорції, за взаємною згодою). Це цілком обгрунтовано: живуть у шлюбі члени подружжя, чи ні, в будь-якому випадку перед банком вони сопозичальники - тобто отримували позику разом, і повинні віддавати її теж разом. Якщо подружжя домовляється самостійно, їм розумно оформити угоду. В іншому випадку, суд вирішить, скільки кожен з них повинен буде заплатити. Як правило, чим більша частина квартири знаходиться у власності чоловіка, тим більша частина кредиту буде на нього покладена.
Другий варіант - весь борг передається одному з членів подружжя. Як правило, так робиться, якщо другий не бажає або не має можливості проводити виплати по кредиту. Відповідно, чим більше внесок одного з членів подружжя, тим більша частина нерухомості буде в його власності. Той член подружжя, який відмовився від обов'язків по кредиту, може отримати компенсацію за свою частку в нерухомості. Правда, для того, щоб її порахувати, може знадобитися втручання суду. Варто зазначити, що такий порядок дій завжди розумно реалізовувати в судовому порядку. Якщо буде складено лише угоду, її буде дуже просто розірвати, якщо раптом друга сторона вирішить передумати.
|
Нарешті, можна просто продати спірну нерухомість. Отримані кошти слід віддати в рахунок кредиту. Решту суми можна поділити між подружжям - як правило, пропорційно внеску кожного у вартість квартири. Природньо, продавати нерухомість можна тільки за згодою банку. Як правило, банк сам організовує продаж, залучаючи до цього партнерські організації. Виручені кошти переводяться на рахунок в цьому ж банку. З нього знімаються кошти для погашення кредиту. Залишки потім переводяться на рахунки учасників договору або видаються. |
Источник: Імперія юридичних послуг
