Імперія юридичних послуг » Статті із юриспруденції » Нерівна рівність на земельну ділянку (ч.1)

Свобода, рівність, братерство в земельних правовідносинах? Частина 1

(початок)

Нерівна рівність на земельну ділянку Які основні принципи, покладені в основу Конституції, Цивільного кодексу, Господарського Кодексу України? Загальновідомо, що це справедливість і законність для кожного громадянина, незважаючи на його вік, стать та релігійну приналежність. По ідеї, саме на цих підставах повинні базуватися і норми закону. Однак, нерідко трапляється, що на папері відстоюються принципи рівності партнерів - учасників договору, а на ділі рівності немає і в помині. Такі, наприклад, відносини оренди, особливо оренди земельної ділянки .

Який договір оренди не візьми, можна наткнутися на свідомо нерівні умови: орендодавцю завжди надається більше вигод, навіть якщо вони не явні. Приміром, орендодавець може самовільно змінити деякі положення договору, але закон залишиться на його боці. Якщо орендодавець - фізична особа, це ще можна зрозуміти: жадібність людину охопила. Коли ж таке відбувається з організаціями і, тим більше, державними структурами, це дуже неприємно.

Візьмемо умовну, хоч і поширену ситуацію. Припустимо, орендар - фізична особа. Орендується ділянка колективної власності. Отже, орендодавець - орган місцевого самоврядування. Так як ніхто нікого не примушує укладати такий договір і вступати у відносини оренди, принцип свободи волі формально дотримано.

Насамперед, звичайно ж, складається договір. І за умовами договору принцип рівності партнерів, здавалося б, теж дотримується. Жодна зі сторін не підпорядковується інший - це раз. Вартість оренди встановлюється мінімально можливою - це два. До речі, вона складає, зазвичай, три відсотки від вартості, в яку оцінено дану ділянку. Строк договору встановлюється за взаємною згодою, від декількох місяців до декількох років (за законом, максимум сорок дев'ять). На перший погляд, обидва партнери - в рівних умовах.