Договір довічного утримання , частина 2

1. Невелика підстраховка
2. Коли підопічних декілька
3. Якщо сторони намагаються розірвати договір
4. Якщо помер набувач

Взагалі, фахівці рекомендують, щоб відносини між сторонами звелися до регулярних платежів один або два рази на місяць. Збори розумно обговорити заздалегідь. Крім того, вони повинні змінюватися вслід за інфляцією. Таку умову, як розрахунок регулярних платежів, потрібно прописати в тексті договору. Якщо виникнуть складнощі, або справа дійде до суду, то квитанції про переказ коштів можуть стати відмінним аргументом.

Невелика підстраховка

Якщо знову звернутися до статті 746 ЦКУ, то можна дізнатися, що відчужувачем може стати практично будь-яка фізична особа. Неважливо, якої людина статі або віку, пенсіонер або цілком працездатний громадянин, здоровий він, чи його можливості обмежені. Правда, є невеликий нюанс: він повинен розуміти сенс своїх дій і бути здатним відповідати за наслідки.

Приклад реальної справи, яка розбиралася в суді, допоможе зрозуміти, наскільки це важливо. До суду звернувся громадянин А. З тексту позовної заяви випливало, що між його родичкою громадянкою Б. і громадянином С. був укладений договір довічного утримання. За умовами договору, після смерті громадянки Б. громадянин С. отримував у власність квартиру.

Сам позивач був спадкоємцем за законом. Після смерті громадянки Б. він відвідав нотаріальну контору з тим, щоб заявити про свої права спадкування. Яке ж було його здивування, коли він дізнався, що квартира вже передана у власність іншій людині!

Проте позивач повідомив, що громадянка Б. страждала важким психічним захворюванням. Це підтверджувалося висновками лікарів: покійна насправді перебувала на обліку в психоневродиспансері. Крім того, вона регулярно проходила лікування в лікарнях, що підтверджує її нестабільний стан.

Позивач вказав, що покійна не була повністю дієздатною, і в момент підписання договору могла не усвідомлювати своїх дій та їх наслідків. Тому він просив суд визнати договір недійсним і передати права власності позивачеві.

Суд уважно дослідив обставини справи і прийшов до цілком закономірного рішення - задовольнити вимоги позивача. Так що громадянину С. не позаздриш - стільки зусиль було витрачено даремно.

Який з цього випливає висновок? Обов'язково перевіряти документи людини, яка збирається укласти договір, на дієздатність. Тому що в противному випадку будь-яка особа, інтереси якої були порушені в результаті укладення договору довічного утримання може подати в суд і виграти справу.

Коли підопічних декілька

Якщо підопічний всього один, то проблем особливих не виникає: після смерті відчужувача права на майно закономірно переходять набувачеві. Але буває, що договір укладається відразу з декількома відчужувачами. Як правило, це літня подружня пара, яка прагне захистити свої інтереси.

Відразу відзначимо, що така ситуація досить складна. І справа зовсім не в тому, що дві людини малоймовірно помруть в один день: кожен з них передає набувачеві свою частину власності, так що зі смертю одного з членів подружжя йому все одно переходить частина майна.

Але уявімо, що станеться після смерті одного з членів подружжя. Тут же з'являться спадкоємці - навіть, якщо раніше про них навіть не чули - і почнуть висловлювати невдоволення ситуацією, що склалася. Вони можуть натиснути на дружину, яка залишилася і вимагати розірвання договору. У результаті, набувачеві доведеться займатися одночасно поділом квартири і поверненням коштів, вже витрачених на другого члена подружжя. Паралельно доведеться вишукувати докази того, що кошти дійсно були витрачені не тільки на померлого чоловіка. Загалом, суцільні проблеми.

Ще «приємніша» ситуація, коли угода була укладена з однією людиною, але в квартирі проживав її чоловік (дружина). Тобто доглядати все одно доводиться за обома, а у власність можна отримати тільки майно одного. А потім, дивись, відчужувач вмирає, а його «друга половинка» заявляє, що договір не укладала і відповідальності за нього не має, а частку померлого ніхто не виділяв.

Звичайно, законодавці знають про таку можливість. Так, стаття 747 ЦКУ говорить, що договір довічного утримання можна укласти тільки після того, як буде виділена частка кожного з членів подружжя. Або, на крайній випадок, співвласники майна домовляться, на яких умовах вони ним користуються. Після смерті відчужувача набувачеві передається зазначена в договорі частина майна.

Загалом, щоб не стати жертвою відчужувача, або охочих до спадщини родичів, потрібно дуже уважно вивчити договір. Розумно залучити до цього юриста: він-то точно знає, які можуть бути підводні камені.

Якщо сторони намагаються розірвати договір

Цілком очевидно, що сторони, які уклали договір довічного утримання можуть захотіти його розірвати і для цього звернутися до суду. Настільки ж очевидно, що позивач або відповідач можуть і не дожити до винесення рішення - в кінці- кінців, договір довічного утримання, зазвичай, укладається з літніми людьми. Що тоді робити?

Наведемо один приклад. Громадянка В. була пенсіонеркою і мала у власності квартиру. У цій квартирі проживала громадянка Г., яка знімала житло у господині. Між ними було укладено договір довічного утримання. Г. доглядала за господинею сім років, після чого вигнала її на вулицю. Тій довелося звернутися до родичів, які цілком закономірно звернулися до суду.

Що примітно, на засідання суду Г. не з'явилася. А громадянка В., в свою чергу, померла. Родичам довелося її поховати за свій рахунок (це, до речі, неправильно, адже ЦКУ вимагає, щоб організацією похорону займався набувач, навіть, якщо в договорі цей пункт не був прописаний). Справа, звісно, була закрита.

Втім, родичі не зупинилися і подали позов про розірвання договору. Крім того, вони просили суд повернути право спадкування за законом. Вони вказували, що громадянка Г. відмовилася від виконання своїх обов'язків. Доказами служили свідоцтва сусідів та документи, з яких випливало, що громадянка В. отримувала лікування на новому місці. Суд задовольнив цей позов.

Якщо помер набувач

Звичайно, частіше за все відбувається навпаки. Але все ж люди не вічні і трапляється, що першим вмирає набувач - в результаті хвороби, нещасного випадку та з інших причин. Що в цьому випадку робити з майном?

Власне, це питання досить докладно розглянуто в статті 757 ЦКУ. Якщо коротко, то обов'язки набувача передаються у спадщину, так само як і майно. Якщо ж спадкоємці відмовляються від цих обов'язків, то дія договору довічного утримання припиняється, а право власності переходить назад до відчужувача. Причому, кошти, витрачені до цього моменту набувачем повертати не доводиться. Це робиться для того, щоб захистити права відчужувача. Навряд чи комусь захочеться залишитися і без допомоги, і без майна одночасно.

Якщо ж спадкоємець набувача продовжує виконувати його обов'язки і дбає про інтереси відчужувача, то після смерті останнього, права на майно переходять до спадкоємця.

Источник: Імперія юридичних послуг