Спадковий договір , частина 1
Найбільш поширеними схемами передачі спадщини є спадкування за заповітом і спадкування за законом. Проте, існують і інші. Одна з них - спадкування на підставі спадкового договору.
Що таке спадковий договір ? Як він складається? Якими нормами права регулюється? Хто його може укласти? На ці питання ми постараємось відповісти в даній статті.
Визначення
Визначення цього виду договорів дає стаття 1302 Цивільного Кодексу України. Відповідно до закону, такий договір укладається між двома сторонами - відчужувачем та набувачем. Перший зобов'язується передати право власності на майно, яке йому належить. В обмін, другий зобов'язується піклуватися про відчужувача, виконувати його розпорядження і так далі. Право власності передається після смерті відчужувача.
Виходить, що це, в першу чергу, договір. Отже, і регулюватися його виконання має, в першу чергу, договірним правом. Дійсно, спадкове право порушено лише в тому, що права на майно переходять від однієї особи іншій на підставі смерті першого. Такий договір має чимало позитивних і негативних сторін. Крім того, можливі чималі ризики.
Так, якщо порівняти зі спадкуванням за законом (так само як і з спадкуванням за заповітом), то в разі передачі прав на майно в результаті спадкового договору всі права передаються відразу після встановлення факту смерті. Тобто спадкоємцю не доводиться бігати по нотаріусам, приймати спадщину, чекати півроку. Це, безумовно, дуже зручно.
Ще один приємний момент: якщо спадкоємець отримує разом з правами та обов'язки спадкодавця, то набувач одержує тільки права на майно - причому, тільки на те, що було зазначено в договорі - і не відповідає за дії відчужувача.
Це не договір довічного утримання
Хоча, на перший погляд, спадковий договір і договір довічного утримання вельми схожі, між ними є суттєва різниця. Подібність у тому, що в обох випадках одна сторона зобов'язується піклуватися про інтереси і задовольняти потреби іншого боку, в обмін на що, друга сторона зобов'язується передати права власності на майно. Різниця ж чимала. Так, за спадковим договором набувач отримує різні обов'язки, не тільки майнового характеру. За умовами ж договору довічного утримання, набувач зобов'язується утримувати відчужувача і піклуватися про його потреби - більшого від нього не вимагається.
Друга відмінність - момент передачі права власності. Якщо укладається спадковий договір, то право власності переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Якщо ж укладений договір довічного утримання, то право власності переходить до набувача відразу ж, як тільки договір вступив в силу.
Це не заповіт з умовою
Хоча спадковий договір трохи схожий на заповіт з умовою, це також різні поняття.
Що таке заповіт з умовою? Це заповіт, згідно з текстом якого спадкоємець отримує спадок тільки після того, як виконає якусь умову. Наприклад, спадкодавець може вимагати, щоб спадкоємець отримав освіту в певному ВНЗ, одружився, пожив деякий час у певному місці і так далі. Тобто, за визначенням, це не угода. Крім того, при складанні умовного заповіту одна сторона авторитарно виявляє свою волю, друга змушена її виконувати.
Спадковий же договір є угодою, причому, угодою двосторонньою. Обов'язки, які покладаються на кожну зі сторін, обговорюються і вносяться в договір тільки з обопільної згоди.
|
Як наслідок, багато умов, які вносяться в заповіт, не можуть бути зазначені в спадковому договорі. Це очевидно: якщо не будуть виконані умови заповіту, спадкоємець просто не отримує спадщину. Якщо ж не виконуються обов'язки сторін спадкового договору, то за цим слід цілком відчутна відповідальність - в силу вступають положення ГПУ щодо невиконання сторонами обов'язків, покладених договором. Такі умови, як, наприклад, народження дитини, не можна вказати в договорі: набувач може мати лише непрямий вплив на виконання такого зобов'язання, а відповідати за невиконання доведеться йому. Тому в спадковий договір вносяться такі умови, які набувач точно зможе виконати. Наприклад, відчужувач може вимагати, щоб набувач доглядав третю особу протягом певного терміну. Або, щоб він організував похорони, відповідно до волі відчужувача. Очевидно, що договір не може вимагати від набувача порушення законів, здійснення аморальних дій та іншим чином обмежувати його права. |
Источник: Імперія юридичних послуг
