Як забезпечити виконання зобов'язань , частина 2
Варто відзначити, що таке досить часто відбувається: банк в односторонньому порядку змінює умови кредитування. З чим це пов'язано, не завжди можна зрозуміти. Але нерідко причина в тому, що різними частинами кредитного договору займаються різні підрозділи банку. Тобто договір складають одні, додаткові угоди пишуть інші, відправляють повідомлення треті, подають позови в суди і відповідають за зустрічним позовами четверті і так далі. Виходить, що немає чіткої організованості, інформація не доходить до тих, кого мала б досягти. Звичайно, для функціонування банку необхідна саме така організація роботи. Однак з точки зору юристів, це неприйнятно, тому що веде за собою великі неприємності для банку та юридичні неузгодженості. Втім, поручителям це лише на руку. Тому що в таких ситуаціях можна застосувати зазначену вище норму закону і розірвати договір.
Все ж юристи банків, так само як і юристи, які змушені захищати права поручителів, постійно стежать за змінами в судовій практиці для того, щоб максимально ефективно захистити права своїх клієнтів. Все частіше банки намагаються себе убезпечити. Так, нерідко в договір поручительства вноситься пункт про те, що, навіть, якщо в кредитний договір буде внесено зміни, які спричинять за собою збільшення зобов'язань поручителя, договір поручителя все одно залишається в силі. Навіть, якщо зміни були зроблені в односторонньому порядку, поручитель все одно зобов'язується відповідати за те, щоб позичальник виконав свої зобов'язання. Таким чином, банк намагається убезпечити себе від застосування статті 559 ЦКУ. В принципі, формулювання може бути і інше, суть залишається незмінною - не дати поручителю підстав для розриву договору поручительства, якось оскаржити обсяг зобов'язань (навіть, якщо він значно зросте). Тобто, банк прагне в будь-якому випадку отримати суму кредиту - неважливо, від позичальника або від поручителя.
Звичайно, вносячи подібні пункти в текст договору поруки, юристи банку усвідомлюють, що це суперечить принципам, закладеним в Цивільному Кодексі. Звичайно ж, це робиться в інтересах банку - адже, повинен же він бути впевнений, що сума кредиту буде повернута. Крім того, цей пункт дозволяє банку додати до власного кредиту пені та неустойки - вельми істотні, треба сказати, - і також повісити їх на поручителя. Але факт залишається фактом - подібні застереження не дають поручителю жодного шансу захистити своє майно від зазіхань з боку банку.
Судова практика
Варто зазначити, що судова практика вельми неоднозначна по відношенню до розірвання договору поручительства. Якісь суди приймають рішення про задоволення вимог однієї сторони, якісь - зовсім протилежне. Втім, найцікавіше рішення Донецького апеляційного господарського суду, винесене в 2010 році. Суд вказав на те, що поручительство має похідний характер - тобто особа перш, ніж стати поручителем, має знати і розуміти всі умови угоди і своїх зобов'язань. Якщо ж умови угоди неконкретні, або будуть уточнені пізніше, поручитель не може відповідати за виконання умов такої угоди. Надалі суди неодноразово дотримувалися подібних рішень. Це дає підстави вважати, що суди не підтримують ідею нерозривного договору поруки при туманних умовах надання кредиту. Приміром, Вищим господарським судом України зазначено: в законі, безумовно, визначено поняття договору поруки. Воно зобов'язує робити всі умови заздалегідь відомими і чітко розуміються усіма сторонами, що укладають договір, в тому числі, поручителем.
Втім, це господарські суди. Цивільні, на жаль, приймають зовсім інші рішення. Приміром, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказано - можна сказати, узаконено, так як на це рішення будуть посилатися як на сформовану судову практику - що якщо в договорі вказана можливість змінювати умови надання кредиту та поручитель підписав його, отже, поручитель згоден на такі умови. І неважливо, що сума кредиту може зрости в рази, а відповідати повинен буде поручитель - він поставив свій підпис, значить, знав і розумів ризики, був з ними згоден.
|
Очевидно, що така полярність в розумінні Вищими судами однієї і тієї ж норми закону веде до неоднозначності її застосування в майбутньому і невпевненості громадян, що їх законні права будуть захищені. По всьому виходить, що найбільш вірний спосіб захиститися - уважно читати умови договорів (і краще, якщо в компанії досвідченого юриста) і не підписувати те, що викликає сумніви, або з чим поручитель не може погодитися. |
Источник: Імперія юридичних послуг
