Право власності на самобуд , частина 2
В якості ще одного прикладу висновків ВСУ про те, що виконком ради є належним позивачем за позовом про знесення самовільно зведеної будови, може послужити визначення ВСУ від 26.10.2011. В даному випадку Верховний Суд України підтвердив право виконкому Хмельницької міськради звернутися до суду загальної юрисдикції з позовом про знесення самовільних прибудов до квартир. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що при зведенні прибудов були допущені істотні відхилення від проекту.
І проведемо роботу над помилками
Для правильного вибору тактики легалізації самовільно зведеної будови корисно проаналізувати справу, розглянуту ВСУ 20.06.2011. Листом від 05.12.2011 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ дав вказівки для апеляційних судів щодо правової позиції ВСУ у цій справі.
Отже, була обрана наступна послідовність дій, яка не привела до бажаного результату і самобуд не був узаконений. Юридична особа звернулося до Головного управління комунальної власності м. Києва з метою оформлення прав власності на зведену будівлю трансформаторної підстанції. Як відомо, дане управління здійснює оформлення прав власності на нежитлові об'єкти нерухомості. Воно ж видає свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти. Для того, щоб оформити право власності на зведений об'єкт, потрібно подати пакет документів. У нього входять документи про права на земельну ділянку, а так само, документи про право на виконання будівельних робіт та документи про прийняття об'єкта в експлуатацію. У порушенні даного переліку юрособа подала пакет наявних у його розпорядженні документів, а саме: технічний паспорт на будівлю, інвентарну картку обліку основних засобів, довідку про балансову приналежність. У зв'язку з тим, що пакет необхідних для реєстрації прав власності документів не був повним, управління відмовило в оформленні права власності на будівлю. Юридична особа побачила у відмові фактичне невизнання права власності, і звернулася до суду з позовом про визнання права власності з посиланням на ст. 392 ГК України. Оскільки вищезазначена стаття передбачає права власника майна за визнанням його права власності (за умови, що воно оскаржується або не визнається іншою особою) шляхом подачі позову в суд, а в даному випадку такого спору не виникало, то позов залишено без задоволення.
Так само постанову № 3-60гс11 від 20.06.2011 ВСУ сформулювало правову позицію, обов'язкову для всіх судів. Позиція полягає в тому, що управління комунальної власності міста займається тільки оформленням і видачею свідоцтв про право власності на нерухомість. Управління не заперечує це право і не претендує на нього. Відмовити в тому, щоб оформити свідоцтво можна тільки на тій підставі, що було надано недостатньо документів.
Одночасно, ВСУ вказав, що головне управління комунальної власності міста не знаходиться з позивачем у правовідносинах.
Резюмуючи вищесказане, в судовому спорі з посиланням ЦКУ відповідачем може виступати тільки особа, що претендує на будівлю. Цілком очевидно, що Управління комунальної власності міста, хоча і є особою, що видає свідоцтво про право власності, але ні за яких обставин на будівлю не претендує.
|
А значить, стаття 392 ЦК України до правовідносин про визнання права власності на самовільно зведену будівлю, не застосовується. І повертаючись до питання відповідача, розуміємо, що згадане Управління не може бути належним відповідачем за вказаними позовами. Визнання права власності на самобуд можливо на підставі статті 376 ЦК України. При цьому, враховується правовий статус об'єкта, який є самовільно побудованим. В даному випадку, відсутній спір про право власності. У разі пред'явлення позову по будівлі, що знаходиться в межах населеного пункту, відповідачем виступить виконком місцевої ради. Дана позиція підтверджується практикою НД Україні. Однак, наявність практики все ж не означає, що судді будуть застосовувати цю норму однаково в частині визначення належного відповідача по такому роду справ. |
Источник: Імперія юридичних послуг
