Чи можна виселити з квартири членів своєї сім'ї? Частина 2

1. Рішення суддів

Звернімося ще раз до статті 156 ЖКУ, частини 1. Вона говорить, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у зазначеному приміщенні можуть користуватися приміщенням на тих же умовах, що і сам власник. Виняток становлять лише випадки, коли при заселенні в приміщенні було визначено інший порядок користування і було складено угоду.

Нагадаємо, що, відповідно до статті 64 ЖКУ членами сім'ї власника є його діти, чоловік (дружина) і батьки. Крім того, до таких можуть бути зараховані інші родичі, якщо вони постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.

При цьому, члени сім'ї власника можуть вселяти своїх родичів в це приміщення - зрозуміло, за згодою власника. Виняток - неповнолітні діти членів сім'ї власника. Якщо такі є, вони можуть бути заселені без згоди власника.

Закон вказує, що припинення сімейних відносин не тягне за собою припинення права користуватися житловим приміщенням, в якому проживають колишні члени сім'ї. При цьому, якщо не було складено угоду, згідно з яким мешканці не повинні брати участь в оплаті комунальних послуг та інших обов'язкових платежів, то, відповідно до статті 162, внесок кожного колишнього члена сім'ї встановлюється угодою сторін.

Втім, посилаючись на статтю 116, виселити членів сім'ї, так само, як і колишніх членів сім'ї, можливо - якщо вони порушують правила співжиття, правила користування приміщенням чи руйнують приміщення. Тобто, якщо проживання з мешканцем в одній квартирі або будинку не представляється можливим. Звичайно ж, повинні бути приведені докази того, що недбайливим мешканцям були зроблені попередження і на них намагалися якось впливати, але це не дало позитивних результатів. Якщо таке відбувається, то, згідно ст. 157 мешканці можуть бути виселені, причому, нове приміщення для житла їм не надається.

Згадаймо обставини справи. Громадянин Ш. є власником будинку і батьком громадянки А.

Громадянка А. вступила в шлюбні відносини з громадянином Д., що спричинило за собою припинення сімейного зв'язку з громадянином Ш. У громадян А. і Д. є двоє малолітніх дітей. І громадянка А., та громадянин Д., і обидві їх дитини зареєстровані і проживають у будинку, власником якого є громадянин Ш.

Районний суд виходив з того, що громадяни А. і Д. можуть проживати в будинку лише на підставі статті 405 ЦКУ - тільки як члени сім'ї власника, які постійно проживають з ним в одному приміщенні і ведуть спільне господарство. Так як сімейні відносини були припинені, то власник може скористатися нормою зі статті 391 ЦКУ, тобто, захищати свої права і вимагати виселення мешканців.

Однак, районний та Апеляційний суди не врахували важливої обставини. Згідно зі статтею 116 ЖКУ, виселенню підлягають лише ті мешканці, які порушують правила співжиття або правила користування приміщенням. Суд не встановив, що громадяни А. і Д. порушували правила проживання. Крім того, сам позивач не вказував це в якості підстави позову.

Таким чином, суди правильно встановили обставини справи. Однак, норми права, що регулюють дану ситуацію, були застосовані невірно. Отже, і рішення було винесено неправильне і підлягає скасуванню.

Рішення суддів

Таким чином, колегія суддів постановила:

    
• а) касаційну скаргу громадянки А. і громадянина Д. задовольнити;
    
• б) рішення Рівненського районного суду від 1.12.2010 скасувати;
    
• в) рішення Апеляційного суду від 3.02.2011 скасувати;
    
• г) прийняти нове рішення, відповідно до якого відмовити громадянину Ш. у задоволенні позовних вимог шляхом виселення мешканців з приміщення.

Источник: Імперія юридичних послуг