За роки свого життя кожна людина накопичує деяке майно: рухоме, нерухоме, цінні папери, ювелірні вироби, особисті речі ... Коли він помирає, це все переходить часом до зовсім чужим людям. Якщо Ви зацікавлені в тому, кому саме дістануться ті чи інші Ваші матеріальні цінності, збереження; справедливо чи вони будуть розподілені між Вашими близькими, Ви цілком здатні подбати про це ще за життя, склавши заповіт. Для цього Вам слід відвідати не тільки нотаріуса, а й юриста у спадкових справах. Це необхідно, насамперед, для того, щоб в майбутньому Ваші наследственнікі уникли масу неприємних юридичних нюансів.
Заповіт, консультація адвоката по спадщині
Згідно із законодавством, заповітом є Ваше особисте розпорядження, де Ви письмово призначаєте майбутнього спадкоємця всього свого нажитого майна. Юрист у спадок пояснить Вам, що право на складання особистого заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке особисто і в письмовій формі становить названий документ, запевнивши його у нотаріуса.
Підтвердженням особистості спадкодавця для закону виступає паспорт та оригінал ідентифікаційного коду. Подібні документи Ви зобов'язані мати при собі в тому випадку, якщо маєте бажання скласти заповіт на законній підставі у нотаріуса або іншої уповноваженої законом особи.
У деяких випадках, щоправда, існують винятки з правил щодо написання заповіту. Наприклад, заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, шпиталях, підписані головлікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікувальних закладів теж вважаються законними.
Ці ж умови стосуються і заповітів, складених в неординарних умовах: відкритому морі, у військовій частині, в місцях позбавлення волі тощо Єдиною умовою, яку висуває законодавець щодо складання заповітів у виняткових випадках, виступає наявність і підпис двох свідків при цьому процесі.
Коли ж краще складати заповіт?
Актуальне питання для багатьох громадян нашої країни, які думають про майбутнє своїх спадкоємців і завчасно звертаються до юристу у спадкових справах. Насправді, не існує жодних, передбачених законом, суворо певних часових рамок для декларування документально своєї волі щодо нажитого майна. Так як за законом, поки людина жива, заповіт можна сто разів змінити, скласти новий, або скасувати заповіт зовсім. У подібному випадку, кожне новосоставленное заповіт автоматично скасовує існуюче до того.
Крім того, громадянин, що зібрався складати заповіт повинен знати про деякі різновиди подібних документів. Юрист у спадщину розповість, що такими можуть бути, наприклад, існує секретний заповіт. У ньому воля заповідача стає відомою лише після його смерті. Такий заповіт складається неодмінно в присутності юриста (адвоката), але той, при бажанні укладача, не має права його читати. Юрист лише приймає на зберігання опечатаний конверт із вкладеним заповітом. Подібне секретний заповіт нотаріус має право відкрити тільки в присутності зацікавлених осіб та двох свідків лише після смерті заповідача.
Крім того, існує і заповіт з умовою. Згідно з ним, спадкоємець може вступити в права власника, тільки виконавши певні, вказані в заповіті вимоги заповідача. Причому тут є свій нюанс: зазначена умова має бути виконано не на час складання заповіту, а на момент смерті заповідача.
Не дивлячись ні на що - спадкування за заповітом може попередити ймовірні конфлікти між спадкоємцями після смерті спадкодавця.
Спадщина
Успадкування та спадок з давніх пір мали величезну роль в правовій культурі різних країн і народів. Концепція спадкування як універсального посмертного спадкоємства на все нажите майно заповідача виникла в історії нашого суспільства далеко не на порожньому місці. Ще в примітивних суспільствах належало покійному рухоме майно часто розглядалося як безхазяйне, нічиє, підлягає вільному заволодіння першому, хто забажає.
Пережиток подібного зафіксовано в римському праві, проголошує, що поняття крадіжки п до захватолностью відсутній в спадковому майні (rei hereditariae furtum non fit): поки воно не ухвалене справжнім спадкоємцем - майно залишається нічиїм, і тому заволодіння ним не є крадіжкою. Але ще в давнину виникла думка, що близькі родичі померлого повинні мати переважне право на що залишилося після смерті майно.
По відношенню до нерухомості питання з самого початку був розглянутий по-іншому.
Найдавнішого праву ще була невідома індивідуальна власність на землю. Сама земля належала громадам, родам, сім'ям і тому смерть окремого господаря не означала настання безгосподарності тієї землі, яку він мав. Реальний власник, а саме: сім'я, рід, громада після смерті людини не зникали, а всього лише змінювалися особи, які мали право на особисте користування земельною ділянкою і нерухомістю, розташований на ньому.
З історії виникнення спадкування
Саме по собі спадкування спочатку виникло тільки як спадкування згідно із законом. Передбачений сімейним устроєм порядок спадкування не повинен був мінятися. Ідея волевиявлення власника ще за життя про порядок спадкування нажитого ним майна виникала не відразу, а поступово. Самим найдавнішим видом посмертних заповітів було розпорядження батька про розподіл нажитого сім'єю майна між дітьми - законними спадкоємцями. Іншим способом такого заповіту стало усиновлення майбутнього спадкоємця.
Подальшим етапом виступило призначення з нажитого майна, що переходить до законних спадкоємців, окремих часткових видач на користь приходу - церкви. У деяких народів, відступ від звичайних норм законного спадкування і оголошення спадкоємця допускається тільки за згодою громади, народного зібрання (давньоримське testamentum comitiis calatis). При цьому свобода заповідальних розпоряджень була багато в чому простіше стосовно рухомості і складніше по відношенню до самої нерухомості. Так наприклад, в німецькому звичаєвому праві заповіт стосувалося тільки рухомого майна. Нерухомість же переходила до законних спадкоємців, не підлягає при цьому відповідальності за борги. Свобода заповіту довго не допускалася і по відношенню до нажитому родом, успадкованого майна.
Допомога юристів по спадковим справам
Як би там не було, ознайомившись з деякими подробицями історії та законодавчими актами сучасності, будь-яка людина має право зробити власний вибір юриста у спадкових спорах. І тільки він буде правильним і єдиним. А яким він залишиться після його смерті буде залежати від грамотності складання такого документа, в чому неодмінно наші юристи у спадщину Вам допоможуть. Звертайтеся!
Источник: Імперія юридичних послуг
