Визнання заповіту частково недійсним , частина 2

1. Рішення судової колегії

На підставі даних норм районний суд встановив, що громадянин О. має право на отримання обов'язкової частки спадщини. По-перше, він постійно і досить довго проживав з батьком, громадянином Д., на момент відкриття спадщини. По-друге, він є спадкоємцем першої черги. По-третє, він непрацездатний. По-четверте, він не заявив про відмову від обов'язкової частки спадщини, тобто, згідно закону, прийняв її. Отже те, що нотаріус видав громадянинові С. свідоцтво про право на спадщину є порушенням прав громадянина О. Значить, заповіт має бути визнано частково недійсним.

Здавалося б, ніяких складнощів, рішення законно. Проте, якщо брати ситуацію в цілому, то з даними висновками погодитися не можна.

Так, районний суд не звернув увагу на дуже важливий нюанс: заповіт може бути визнано недійсним лише у тому випадку, якщо встановлено, що його зміст не відповідає волі заповідача або якщо була порушена свобода волевиявлення. Закон не вказує, що наявність або відсутність спадкоємців, які мають право претендувати на обов'язкову частку у спадщині, може впливати на визнання заповіту недійсним. Якщо враховувати цю обставину стає очевидним, що рішення місцевого суду порушує вимоги чинного законодавства.

Районний суд належним чином оцінив, що громадянин О. прийняв спадщину відповідно до норм, зазначеними статтею 1268 частини 3 ЦКУ. Однак було неправильно визначено, що в цьому випадку громадянину О. потрібно надати додатковий термін для прийняття спадщини. Постанова про надання громадянину О. додаткового терміну була помилковою.

Апеляційний суд, у свою чергу, не звернув уваги на те, що норми чинного законодавства порушувалися рішенням місцевого суду. Хоча представник громадянина С. вказував на цю обставину, апеляційний суд не перевірив доводи представника.

Таким чином, фактичні обставини справи були встановлені правильно як районним, так і апеляційним судом. Однак норми законодавства були застосовані неправильно як у тому, так і в іншому випадку, зокрема щодо надання громадянину О. додаткового строку для того, щоб він встиг прийняти спадщину, і про визнання частково недійсним заповіту, а також свідоцтва про право на спадщину. Виходячи з цього, колегія суддів визначила, що рішення районного та апеляційного суду слід скасувати та винести нове рішення - слід відмовити громадянину О. в задоволенні його вимог.

Що стосується іншої частини, рішення судів були прийняті з дотриманням норм і процесуального, і матеріального правда. Отже, вони не можуть бути спростовані касаційним судом.

Рішення судової колегії

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, керуючись інформацією з статей 336, 337, 341 ЦПКУ, винесла рішення:

а) касаційну скаргу громадянина В., який є представником громадянина С., задовольнити частково.

б) скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.05.2010, так само як і визначення Апеляційного суду Одеської області від 6.10.2010 за позовом громадянина О. до громадянина С., громадянину Б., треті особи: громадянин А. , Восьма Одеська державна нотаріальна контора в частині, де мова йде про задоволення вимог громадянина О. - про надання додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини і визнання частково недійсним заповіт громадянина Д.

в) відмовити громадянину О. в задоволенні його вимог за позовом до громадянина С., громадянину Б., треті особи: громадянин А., тобто в наданні громадянину О. додаткового строку для написання заяви про вступ у спадщину та визнання заповіту громадянина Д. частково недійсним.

Источник: Імперія юридичних послуг