Чи можна виселити з квартири членів своєї сім'ї? Частина 1
(початок)Нерідко виникають ситуації, коли власнику квартири потрібно виселити з неї членів власної сім'ї . На жаль, найчастіше це супроводжується неприємностями і сварками. Чи може закон допомогти в подібній ситуації?
Загалом, ставлення закону до проживання в квартирі членів сім'ї власника двояко. З одного боку, ст. 156 Житлового Кодексу України говорить, що члени родини можуть користуватися квартирою так само, як і сам власник. Навіть, якщо сімейні відносини були припинені (наприклад, в результаті розлучення або позбавлення батьківських прав), право користування житлом залишається за ними. Це так, якщо під час вселення мешканців у приміщення не було складено угоду, яка регулювала б порядок користування приміщенням.
Втім, стаття 116 ЖКУ додає, що членів сім'ї все ж можна виселити, правда, для цього потрібні серйозні підстави. Приміром, якщо мешканці порушують правила користування приміщенням, або правила гуртожитку: тобто, якщо розвели притон в квартирі, псують меблі і б'ють вікна, постійними п'янками заважають оточуючим відпочивати і працювати, в будинку блохи, клопи і таргани, які переселяються до сусідів і так далі. Природньо, ці факти доведеться доводити. Також, доведеться довести, що мешканці були більше одного разу попереджені, на них намагалися впливати, але позитивного результату не було.
Приклад справи
Наведемо для прикладу одну із справ. Якийсь громадянин Ш. звернувся в суд з позовом про виселення.
Громадянин Ш. є власником житлового будинку - отримав його у спадщину, документи про право власності є. В цьому будинку проживають громадянка А. і громадянин Д., син і невістка позивача, а так само їхні діти, неповнолітні громадянин О. і громадянин С. Позивач вказав у позовній заяві, що відповідачі заважають йому повноцінно втілювати своє право користування приміщенням. Він намагався вирішити проблему полюбовно, запропонувавши відповідачам виселитися з будинку і знятися з реєстрації. Проте, відповідачі не погодилися з даною пропозицією. Як наслідок, громадянину Ш. довелося звернутися до суду з проханням виселити мешканців.
Рівненський районний суд Рівненської області 1.12.2010 виніс рішення, згідно з яким позовні вимоги громадянина Ш. були задоволені. Проте, відповідачі не погодилися з цим рішенням і подали апеляцію.
3.02.2011 Апеляційний суд Рівненської області підтвердив рішення нижчестоящого суду, не змінивши його. Громадяни А. і Д. подали касаційну скаргу. Вона розглядалася 7.09.2011 колегією суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
У своїй скарзі відповідачі вказали, що висновки судів не відповідають обставинам справи, що закони були застосовані судами неправильно і, що були порушені норми як матеріального права, так і процесуального права. Отже, рішення судів слід скасувати і прийняти нове рішення - тобто, відмовити громадянину Ш. у задоволенні його позовних вимог.
Оцінка обставин справи
Який висновок зробила колегія суддів? Вони вирішили, що вимоги громадянки А. і громадянина Д. підлягають задоволенню і для цього є вагомі підстави.
Так, Рівненський і Апеляційний суди виходили з положення, що
- а) будинок належить громадянину Ш.;
- б) громадянин Ш., так само, як і громадянка А. вступили в шлюбні відносини, тобто сімейні відносини між ними були припинені.
Отже, громадянка А. не має права проживати в будинку, що належить громадянину Ш. і повинна з нього виселитися. Однак, колегія суддів звернула увагу на те, що характер правових відносин, а значить і норми, їх регулюють, були визначені судами попередніх інстанцій неправильно. |
Источник: Імперія юридичних послуг