АПК: ЧАС ПЕРЕМІН
Начальник Держсільгоспінспекції у Чернівецькій області Віталій УСИК
Широкі повноваження і вкрай важливі завдання, що стоять перед Державною інспекцією сільського господарства України, роблять її, без перебільшення, однією з найважливіших управлінських структур вітчизняного агропромислового комплексу. А якщо зважити, що АПК з його основним засобом виробництва — землею, мало не найкращою у світі, — є провідною ланкою національної економіки, роль Держсільгоспінспекції, створеної президентським указом у квітні 2011 року, взагалі важко переоцінити. На ці та інші теми ми спілкуємося із начальником Держсільгоспінспекції у Чернівецькій області Віталієм УСИКОМ:
— Ми забезпечуємо від імені держави дотримання культури землеробства, земельного законодавства, контролюємо використання та охорону земель, якість посівного матеріалу, саджанців, у тому числі квітникової продукції, яку досі завозили звідусіль абсолютно безконтрольно. Наглядаємо за тим, аби плодоовочева продукція була якісною, безпечною, щоб її зберігали і реалізовували в належних умовах і належним чином. Тож перевірятимемо усіх, хто формує споживчий ринок: супермаркети, базари, оптові склади.
— Тож який сектор найпроблематичніший?
— Земельний. Маємо суцільний потік скарг, по кілька десятків щодня. Безліч конфліктів за межу, щодо передачі земель у спадщину. Люди ідуть до нас, хоча питання давно можна було б вирішити на рівні сільських рад, у складі яких є земельні комісії. Але там знайти правду важко, бо у селі, самі знаєте, завжди хтось комусь кум, сват, брат. Тому чекають на інспектора з району чи області, щоб прийшов і встановив межі. Багато випадків, коли сільські ради не роблять відвід землі на місцевості. А без нього використання земельної ділянки вважається самозахватом з усіма сумними наслідками.
Конфлікти здебільшого виникають через погану роботу місцевого самоврядування. Інколи через прогалини у законах. З одного боку, приміром, закон дозволяє сільським радам ухвалювати рішення про виділення землі в межах населеного пункту, а з іншого — законодавчо такого поняття, як населений пункт, не існує.
— Звідки найбільше скарг?
— Із Чернівців, бо тут земля має найбільший комерційний інтерес. А от з Хотинського, Сокирянського, Кельменецького районів люди йдуть з питаннями використання ріллі у сільськогосподарському виробництві. Безліч випадків, коли земельні паї опиняються в оренді одразу двох фірм у результаті змови між ними. Люди не знають, хто і як господарює на їхніх наділах, хто має виплачувати їм орендну плату, якої вони роками не бачать. Знову ж таки, якби сільські голови належно виконували свої обов’язки, таких проблем не виникало б.
— Але використання сільськогосподарських угідь — зовсім не приватна справа власника паю, його орендаря і голови сільради. Залишається сподіватися, що Держсільгоспінспекція якраз і наведе лад у загальнонаціональному стратегічному багатстві, яким є рілля.
— Це наше основне завдання — захищати інтереси держави, зберегти родючі землі, не дати розтринькати народне добро. Наша інспекція контролює використання сільськогосподарських угідь усіх форм власності: як господарники підтримують родючість землі, дотримуються сівозмін (досі сівозміни були цілком безконтрольними), які вносять добрива.
З 1 січня 2013 року вступає у дію закон із землеустрою, який зобов’язує тих, хто має в обробітку 100 і більше гектарів, розробити паспорт на землю, в якому визначається характер ріллі і, відповідно, способи її використання.
Сільське господарство сьогодні — це потужний бізнес. Останнім часом саме тут з’являється дедалі більше новітніх українських мільйонерів. А отже, має бути суворий і безкомпромісний контроль з боку держави.
— В якому стані рілля області?
— За останні п’ять років вміст гумусу знизився на 0,2% (а щоб повернути втрати від 1%, потрібно понад 10 років). В основному через те, що сільгоспвиробники застосовують здебільшого мінеральні добрива, аніж органічні. Ніхто не висіває трави, аби відновлювати фізіологічні та біологічні властивості грунту. Хоча в усьому світі основна система землеробства — саме травопільна.
Проте на тему господарювання конкретних бізнес-груп на конкретних масивах ми можемо зараз говорити, що називається, тільки на пальцях. Для детальної і грунтовної розмови потрібні факти, а щоб їх отримати, — відповідні лабораторії. Ми ж маємо можливість досконально перевіряти лише якість зерна і насіння. Питання технічного, наприклад, лабораторного забезпечення сільгоспінспекцій поставили перед міністром аграрної політики та продовольства Миколою Присяжнюком під час його нещодавнього візиту на Буковину. Міністр обіцяв незабаром його вирішити.
ДОСЬЄ «УК»
Источник: Імперія юридичних послуг, Урядовий Кур'єр
